САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ В ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ УКРАЇНИ І ПОЛЬЩІ
Одним із основних завдань вищої освіти будь-якої країни є формування
творчої особистості фахівця, здібного до саморозвитку, самоосвіти,
інноваційної діяльності. Розв'язання цього завдання навряд чи можливо
тільки шляхом передачі знань в готовому вигляді від викладача до
студента. Необхідно перетворити студента з пасивного споживача знань в
активного їх творця, що уміє сформулювати проблему, проаналізувати
шляхи її рішення, знайти оптимальний результат і довести його
правильність. Реформа вищої освіти, що відбувається в Україні у
даний час, пов'язана за своєю суттю з переходом від парадигми навчання
до парадигми освіти. У цьому плані слід визнати, що самостійна робота
студентів є не просто важливою формою освітнього процесу, а повинна
стати його основою. Мова йде не просто про збільшення кількості
годин на самостійну роботу, а про принциповий перегляд організації
навчального процесу у вузі, який повинен будуватися так, щоб розвивати
уміння вчитися, формувати у студента здібності до саморозвитку,
творчого застосування отриманих знань, способів адаптації до
професійної діяльності у сучасному світі. Шлях, який сьогодні
обраний у вузах України, це зменшення числа аудиторних занять на
користь самостійної роботи. Проте, він не вирішує проблеми підвищення
або навіть збереження на колишньому рівні якості освіти, бо зниження
об'ємів аудиторної роботи зовсім не обов'язково супроводжується
реальним збільшенням самостійної роботи, яка може бути реалізована в
пасивному варіанті. Крім того, велика частина часу, що відводиться на
аудиторні заняття, так само включає самостійну роботу. Таким чином,
часу на самостійну роботу в навчальному процесі цілком достатньо,
питання в тому, як ефективно використовувати цей час. Досліджуючи
специфіку організації самостійної роботи у вищих навчальних закладах
Польщі, ми можемо зробити висновок, що сьогодні головний напрям в
стратегічній лінії організації самостійної роботи студентів у польських
вузах полягає не в оптимізації її окремих видів, а в створенні умов
високої активності, самостійності і відповідальності студентів в
аудиторії і поза нею в ході всіх видів навчальної діяльності.
Одним із шляхів обраних в університетах, колегіумах Польщі є підвищення
активності студентів по всіх напрямах самостійної роботи у
позаудиторний час. Звичайно виникають певні проблеми, труднощі. В першу
чергу це неготовність до самостійної роботи як більшості студентів, так
і викладачів, причому і в професійному і в психологічному аспектах.
Проте, можна відзначити, що існуюче інформаційне забезпечення
навчального процесу є достатнім для ефективної організації самостійної
роботи. Чого часто бракує у вітчизняних вузах. Важливо
відзначити, що активна самостійна робота студентів можлива тільки за
наявності грунтовної і стійкої мотивації. Найсильніший мотивуючий
чинник - підготовка до подальшої ефективної професійної діяльності. Цей
чинник спонукає до саморозвитку і вітчизняних студентів і студентів
інших країн. Проте, внутрішні мотиви, що спонукають до активізації
самостійної роботи дещо відрізняються. На завершення, хотілося б
зазначити, що велику роль в ефективній організації навчального процесу
і в першу чергу, самостійної роботи, відіграє особа викладача. Викладач
може бути прикладом для студента як професіонал, як творча особа.
Викладач може і повинен допомогти студентові розкрити свій творчий
потенціал, визначити перспективи його внутрішнього зростання. Саме тому
він потребує постійного розвитку професійних здібностей і зокрема,
викладацької компетентності.
