Cкрипай Тетяна

ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВА КУЛЬТУРА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ У СВІТЛІ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ

 Постановка проблеми. Стратегічні концепції становлення сучасної системи вищої освіти передбачають створення у навчально-виховному процесі оптимальних умов для розкриття та розвитку особистості майбутнього фахівця. Своєрідним плацдармом для вирішення цих педагогічних завдань стає базова освіта особистості. Саме тому, сучасна вища освіта, її реформування йде шляхом змін від парадигми «суб'єкт-об'єктних навчальних упливів» до парадигми гуманістичних відносин учасників педагогічного процесу, ґрунтується на особистісно зорієнтованому підході, сприяє розгортанню особистісного потенціалу майбутнього педагога в контексті його життєвих перспектив, стимулює до пошуку відповідних концепцій, які зарекомендували себе як ефективні у процесі тривалої практичної апробації.

Саме у здійсненні таких завдань визначна роль належить формуванню всебічно освіченого, компетентного вчителя початкових класів, здатного не лише ефективно реалізовувати освітні завдання, але й забезпечувати морально-духовне, психо-емоційне здоров’я учнів, сприяти усуненню власних деструктивних емоційно-вольових станів за умови інформаційної насиченості та перевантаженості навчально-виховного процесу. У зв’язку з цим актуальності набуває потреба в забезпеченні початкової ланки освіти підготовленими, професійно компетентними кадрами, які мають високий рівень культури в цілому.

Аналіз актуальних досліджень і публікацій. Сучасні дослідники все частіше зосереджують свою увагу на формуванні окремих складових професійно-педагогічній культури майбутнього педагога: аксіологічної (Ю. Соловйова); гуманітарної (В. Сластьонін, Є. Шиянов); дидактичної (В. Гриньов); духовної (Б. Вульфов, В. Подрєзов, Ю. Рябов); екологічної та еколого-валеологічної (Ю. Бойчук, С. Іващенко, Н. П'ясецька); естетичної (Л. Гарбузенко, І. Зайцева та ін.); етичної та морально-етичної (Е. Березіна, Е. Богданов, В. Діуліна, Н. Крилова, В. Писаренко, Д. Яковлєва); інформаційної (А. Коломієць, І. Смирнова); комунікативної (В. Кан-Калик, Н. Косова, В. Соколов); психологічної (М. Лук’янова, О. Созонюк); професійно-педагогічної (М. Букач, В. Гриньова, І. Пальшкова, Т. Сидоренко, Т. Ткаченко, Я. Черньонков, С. Чорна, П. Щербань); технологічної (М. Левіна, Ю. Беспалько, М. Ніколаєва); управлінської (А. Губа) тощо.

Особливої актуальності набуває проблема формування емоційно-вольової культури майбутніх учителів початкових класів. Адже від рівня сформованості професійно значущих якостей, що характеризують вказану складову загальної культури педагога, як виховного взірця для дітей молодшого шкільного віку, залежать процеси формування уявлень про ідеальну модель поведінки.

Саме тому, емоційно-вольова культура, як складова загальної професійно-педагогічної, виступає ваговим фактором успішної професійної діяльності майбутніх педагогів, проте в якості наукової категорії постає відносно новим поняттям, недостатньо обґрунтованим у психолого-педагогічній літературі. Залишається недостатньо висвітленою проблема визначення змісту емоційно-вольової культури як складової фахової підготовки майбутніх учителів початкових класів, вирішення якої є важливою з огляду на сучасні вимоги до професійно-педагогічної компетентності особистості майбутнього педагога.

Метою статті виступає обґрунтування емоційно-вольової культури майбутніх учителів початкових класів як базової складової професійно-педагогічної підготовки у контексті реалізації компетентнісного підходу.

Виклад основного матеріалу. Поняття «компетентнісний підхід» передбачає спрямованість навчального процесу вищої школи на формування та розвиток ключових (тобто базових, основних) і предметних компетентностей особистості. Результатом такої спрямованості є формування загальної компетентності, що виступає як інтеграція особистісних новоутворень [5]. Така характеристика, на думку вчених, формується у процесі професійної підготовки майбутнього фахівця і передбачає наявність умінь, якостей.

У психолого-педагогічних дослідженнях поняття професійної компетентності педагога трактується як динамічна, процесуальна сторона його фахової підготовки, характеристика професійного росту, професійних змін, як мотиваційних, так і діяльнісних.

В. Лозова зазначає, що компетентність має інтегративну природу, тому, що її джерелом є різні сфери культури (духовної, громадянської, соціальної, педагогічної, управлінської, правової, естетичної, етичної, емоційної, екологічної тощо), вона передбачає значний інтелектуальний розвиток, містить аналітичні комунікативні, прогностичні та інші розумові процеси.

На думку Т. Сорокіної, професіональна компетентність розуміється як єдність теоретичної і практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності та розглядається як один із ступенів професіоналізму, що складає основу педагогічної діяльності учителя.

На думку В. Шахова, компетентність у сфері педагогічної діяльності містить теоретико-методологічні, психолого-педагогічні та дидактико-технологічні знання; діагностико-прогностичні, аналітичні, рефлексивні уміння; професійні педагогічні позиції, професійно важливі якості особистості; педагогічну ерудицію; педагогічне мислення (здатність до аналізу педагогічних ситуацій); педагогічну інтуїцію й імпровізацію; педагогічну спостережливість; педагогічний оптимізм; педагогічне прогнозування [8, с. 78].

Відправним моментом нашого дослідження є визначення досліджуваного нами явища як складової частини загальної і професійної культури, системної характеристики особистості студента. Отже, емоційно-вольова культура майбутніх учителів початкових класів являє собою внутрішньо особистісний детермінований рівень засвоєння, усвідомлення, використання і функціонування професійно-особистісних якостей (стресостійкість, наполегливість, витримка, чуйність, толерантність, зібраність, життєрадісність, високий рівень педагогічної емпатії, оптимістичність, дисциплінованість, емоційна стійкість та стриманість, почуття гумору), в якості яких виступають ефективні професійно-психологічні уміння, навички та здібності (самовладання, саморегуляція, самоконтроль, самоорганізація, самообмеження, самозаспокоєння, самокорекція, самомобілізація, самостимуляція, самотерапія) та передбачає здійснення високопрофесійної психолого-педагогічної ефективної навчально-виховної діяльності майбутнього фахівця (позитивна атмосфера класу, створення ситуацій успіху, загальний оптимізм навчально-виховного середовища, емоційний відгук, позитивний настрій).

Розглядаючи можливості компетентнісного підходу, підкреслимо, що його використання у процесі формування емоційно-вольової культури майбутніх учителів початкових класів дозволяє зосередитися на формуванні емоційно-вольової компетентності особистості, що має на меті не збільшення певного обсягу знань про емоції і волю як ключові категорії досліджуваного нами феномену, а набуття досвіду вольової поведінки через приведення у відповідність психо-емоційних станів.

Беручи до уваги важливість компетентнісного підходу, розглянемо систему професійних знань, умінь і особистісних якостей, що характеризують емоційно-вольову культуру майбутніх педагогів школи першого ступеня.

Для нашого дослідження особливо важливі висновки дослідниці О. Федій, яка у своїх працях розкриває зміст естететерапевтичної компетентності майбутнього вчителя початкової школи як системи, знань, умінь, навичок, особистісних якостей педагога, що спрямовують його на опанування основ самотерапії (долання життєвих труднощів та негараздів), реалізацію свого особистісного та професійного потенціалу, розвиток здатності до життєтворчості, саморозвитку і самовдосконалення [7].

Важливість професійно-педагогічної компетентності у контексті формування емоційно-вольової культури майбутнього учителя початкових класів полягає в оволодінні знаннями та вміннями здійснювати адекватну самооцінку, самоконтроль, самодіагностику, аналіз результатів власної педагогічної діяльності; уміння самоудосконалювати особистісну й професійно-психологічну «Я-концепцію»; уміння керувати своїм психічним станом [1, с. 6].

В умовах реалізації компетентнісного підходу, нами здійснено спробу розкриття сутності складових емоційно-вольової культури майбутніх учителів початкових класів у контексті загальної професійної психолого-педагогічної компетентності педагога. Нами запропонована група професійно-педагогічних умінь та якостей, якими повинен володіти майбутній учитель початкових класів у процесі психолого-педагогічної підготовки:

·                   уміння здійснювати нейтралізацію потужного негативного впливу інформаційних потоків, підвищення стійкості особистості педагога до негативних інформаційно-агресивних чинників;

·                   вміння гармонізувати вплив духовно-естетичного, філософського, інформаційного, емоційно-чуттєвого простору на формування власного світогляду особистості майбутнього педагога;

·                   здатність до подолання наслідків негативного емоційно-психологічного тиску на особистість самого учителя початкових класів при викладанні багатопрофільних предметів у школі першого ступеня, що здійснюється за рахунок величезного робочого навантаження педагога та низького рівня соціально-економічного супроводу цієї професії у суспільстві;

·                   готовність використовувати стимулюючу роль засобів самотерапії в процесі самопізнання, саморозвитку та саморегуляції майбутнього педагога, уміння контролювати власний психоемоційний стан, надаючи йому конструктивний, а не руйнівний характер;

·                   мобілізаційно-вольові уміння включення у професійну діяльність та здатність створювати психологічно комфортний педагогічний простір для підготовки та здійснення ефективного навчально-виховного процесу (вміння створювати атмосферу довірливих стосунків у колективі учнів, ситуацій успіху; налагоджувати і підтримувати позитивну атмосферу класу, загальний оптимізм навчально-виховного середовища; здійснювати емоційний відгук);

·                   уміння майбутнього педагога дотримуватися загальнопедагогічних принципів особистісно зорієнтованого навчання і виховання (власне уміння вбачати в педагогічному процесі проблему та перспективи її вирішення, орієнтуючись на учня, як на активного співучасника навчально-виховного процесу);

·                   уміння передбачати шляхи, переспективи та результати самовпливів (самовладання, саморегуляція, самоконтроль, самоорганізація, самообмеження, самозаспокоєння, самокорекція, самомобілізація, самостимуляція, самотерапія) під час вирішення психолого-педагогічних задач професійної діяльності;

·                   готовність налагоджувати позитивні взаємини з колегами, батьками учнів та керівництвом освітнього закладу, створювати сприятливий емоційно-психологічний клімат навчально-виховного середовища початкової школи;

·                   уміння педагога вивчати стан емоційного здоров’я молодших школярів, здійснення спостереження за їх навчальними можливостями, запобігати типових затруднень учнів у навчальному процесі;

·                   уміння дотримуватися стійкої професійної позиції педагога, розуміння філософської суті власної професії, усвідомлення власних позитивних терапевтичних можливостей, що сприяють зміцненню Я-концепції тощо.

Здійснюючи аналіз змісту системи професійно-педагогічних компетенцій та якостей, що характеризують сформованість емоційно-вольової культури майбутніх учителів початкових класів як складової загальної професійно-педагогічної культури педагога, ми вбачаємо певну тотожність цих понять на рівні гуманістично орієнтованої естетико-філософської позиції сучасної педагогічної науки. Вважаємо правомірним визначити одним із стратегічних завдань підготовки майбутнього вчителя початкових класів до професійної діяльності – формування його емоційно-вольової культури. Адже ефективність її формування у студентів вищого педагогічного навчального закладу освіти під час підготовки до професійної діяльності визначається повнотою реалізації її змістових, функціональних і структурних зв'язків із іншими складниками професійно-педагогічної готовності майбутніх учителів початкової школи. Цій закономірності відповідає принцип органічної єдності загального, особливого й індивідуального у підготовці майбутнього педагога до фахової діяльності [6].

Висновки з дослідження. Таким чином, ми дійшли до висновку, що успішність формування емоційно-вольової культури майбутніх учителів початкових класів у процесі фахової підготовки залежить від розвитку їх професійних якостей. Також ефективність формування досліджуваного нами явища передбачає розробку та впровадження у педагогічну практику вищих закладів освіти технологій формування ключових компетентностей, які характеризують емоційно-вольову культуру педагогів школи першого ступеня.

Перспективи подальших досліджень у напрямі зазначеної проблеми дослідження вбачаємо у більш детальному розкритті професійних компетенцій, що характеризують емоційно-вольову культуру педагога школи першого ступеня та обґрунтування моделі формування емоційно-вольової культури майбутніх учителів початкових класів у процесі психолого-педагогічної підготовки в умовах діяльності сучасних педагогічних вищих навчальних закладів освіти з урахуванням компетентнісного підходу.