Сьогодні для успішного управління колективом керівники освітніх закладів використовують різні форми управлінської діяльності. Фахівці відносять до управлінської комунікації: бесіди, наради, ділову полеміку, презентації, ярма­рки, виставки, переговори, ділову кореспонденція [4, с. 24].

Найпоширенішими формами ділового спілкування менеджера освіти з колективом і окремими вчителями - ділова бесіда і ділова нарада. Прикладом таких управлінських комунікацій можуть служити співбесіди при прийомі на роботу, бесіди при звільненні й одержанні завдання, критика за недо­гляд, обговорення звіту про виконану роботу та ін. Об’єктом нашого дослідження є бесіда та нарада у зв'язку з критикою за погану роботу, оскільки проведення саме цього різновиду ділового спілкування найчастіше призводить до погіршення психологічного клімату у педагогічному колективі.

Доречно згадати думку Д. Карнегі, що «критика – це іскра в пороховій бочці це іскра в гордості» [3, с. 189]. Вона боляче ранить самолюбство, вибиває людину з колії. Критика належить до числа конфліктогенів, що можуть призвести до конфлікту у випадку якщо:  не вислуховуються пояснення; розмовляють на підвищених тонах;  критикують не вчинок, а людину; обвинувачення висловлюють при свідках.

  Щоб уникнути цих негативних моментів менеджер освітнього закладу, повинен дотримуватися таких  порад психологів: - Насамперед вислухайте пояснення. - Зберігайте рівний тон. - Перш ніж критикувати, знайдіть, за що похвалити. -  Критикуйте вчинок, а не людину. -  Не шукайте «козлів відпущення». -  Шукайте разом рішення, а не обвинувачуйте. -  Не критикуйте привселюдно. -  Зробіть умови капітуляції не принизливими, а почесними [1, с.129 ].

Сучасний керівник має знати, що заохоченням можна досягнути значно більшого, ніж осудом, тому використовувати сулу критики, можна лише тоді, коли не подіяли інші засоби впливу. Вразі необхідності проведення бесіди-критики він повинен пам’ятати, що існують різні форми крити і використовувати їх відповідно до ситуації. Так В.А.Співак виділяє такі форми критики: Підбадьорлива критика: 1. «Нічого, зробите краще, а поки що не вийшло».2. Критика - докір: «Ну що ж Ви! Я так на вас розраховував!». 3. Критика - надія: «Сподіваюся, наступного разу Ви зробите це краще!». 4.  Критика - аналогія: «Коли я був молодим фахівцем, за подібну помилку.. ». 5. Критика-похвала: «Робота зроблена добре, але не для цього випадку». 6. Безособова критика: «У нашому колективі є працівники, які не справляють­ся зі своїми обов'язками». 7. Критика-подив: «Як?! Невже Ви ще не зробили цю роботу?». 8. Критика - іронія: «Робили, робили і... зробили. Як тепер в очі начальству дивитися будемо?». 9. Критика-попередження: «Якщо ви ще раз допустите подібне, нарікайте на себе!». 10. Конструктивна критика: «Робота виконана невірно. Що конкретно збирає­теся зробити?» та  інші форми[4, с. 30].

Для ефективності проведення даної бесіди ми виділити основні умови застосування критики:

• якщо підлеглий поважає керівника, він стерпить критику, а своє невдоволення  менеджер зорієнтує на вчинок;

• керівник повинен враховувати індивідуальні особливості підлеглого;

• якщо підлеглий ставиться до керівника недоброзичливо, потрібно поєднати критику з позитивною оцінкою певних рис підлеглого ( ініціатив­ності і т. п.,  можна використати прийом «Бутерброда»);

• форми критики колег і тим більше начальства потрібно ретельно відбирати.

Проте сьогодні в управлінській комунікації менеджери навчальних закладів все частіше схильні критикувати роботу своїх підлеглих і у присутності колег. Нерідко на педагогічних нарадах під вістрям критики опиняється ледь не половина складу вчителів – навіть ті, хто вперше  у чомусь помилився [2, с. 71]. Тому ми вважали за необхідне виділити особливі вимоги до публічної критики:

• вона повинна бути принциповою, заснованою на переконаності у правоті, висо­коморальній позиції, орієнтованою на поліпшення справ, а не на особистість;

• бути аргументованою, заснованою на фактах, прикладах, розрахунках;

• бути доброзичливою, такою, що щадить, щоб вона не вбивала людину, а спону­кала до виправлення недоліків;

• бути конструктивною, тобто завершуватися пропозиціями щодо усунення недоліків.

Дотримуючись цих умов керівник освітнього закладу не поставить коллектив в опозицію до себе, не спричинить небажанні соціально-психологічні ускладнення (пасивніть, негативнее ставлення до зауважень адміністрації, невдоволеність роботою, невпевненість і занепокоєння тощо).

Отже, сучасні та майбутні менеджери освіти повинні уміти ефективно використовувати елементи критики в управлінській діяльності та в спілкуванні з педколективом приділяти більше уваги методам оптимістичного оцінювання особистості й резульнатів її роботи, що спиятиме зміцненню їх авторитету в школі.

Література:

1.     Губенко Л.Г., Нємцов В.Д. Культура ділового спілкування. - К,: «Екс Об», 2002. - 200 с.

2.     Карнегі Д.

3.     Професійно-педагогічна комунікація: Навч. посіб.– К.: ВЦ «Академія», 2006. – 256 с.

4.     Сорока Г.І. Сучасні виховні системи та технології: Навч.- метод. посібник. – Харків: Ранок, 2002. –  128 с.