Мистецтво критики як складова технології розвитку педагогічної майстерності менеджерів освітніх закладів - Мои статьи - Каталог статей - Педагогіка-це твоє!

Категории каталога

Мои статьи [9]

Форма входа

Гостей: 1
Користувачів: 0


Понеділок, 05.12.2016, 07:25
Приветствую Вас Гість | RSS
Педагогіка-це твоє!
Главная | Регистрация | Вход
Каталог статей


Главная » Статьи » Мои статьи

Мистецтво критики як складова технології розвитку педагогічної майстерності менеджерів освітніх закладів

Сьогодні для успішного управління колективом керівники освітніх закладів використовують різні форми управлінської діяльності. Фахівці відносять до управлінської комунікації: бесіди, наради, ділову полеміку, презентації, ярма­рки, виставки, переговори, ділову кореспонденція [4, с. 24].

Найпоширенішими формами ділового спілкування менеджера освіти з колективом і окремими вчителями - ділова бесіда і ділова нарада. Прикладом таких управлінських комунікацій можуть служити співбесіди при прийомі на роботу, бесіди при звільненні й одержанні завдання, критика за недо­гляд, обговорення звіту про виконану роботу та ін. Об’єктом нашого дослідження є бесіда та нарада у зв'язку з критикою за погану роботу, оскільки проведення саме цього різновиду ділового спілкування найчастіше призводить до погіршення психологічного клімату у педагогічному колективі.

Доречно згадати думку Д. Карнегі, що «критика – це іскра в пороховій бочці це іскра в гордості» [3, с. 189]. Вона боляче ранить самолюбство, вибиває людину з колії. Критика належить до числа конфліктогенів, що можуть призвести до конфлікту у випадку якщо:  не вислуховуються пояснення; розмовляють на підвищених тонах;  критикують не вчинок, а людину; обвинувачення висловлюють при свідках.

  Щоб уникнути цих негативних моментів менеджер освітнього закладу, повинен дотримуватися таких  порад психологів: - Насамперед вислухайте пояснення. - Зберігайте рівний тон. - Перш ніж критикувати, знайдіть, за що похвалити. -  Критикуйте вчинок, а не людину. -  Не шукайте «козлів відпущення». -  Шукайте разом рішення, а не обвинувачуйте. -  Не критикуйте привселюдно. -  Зробіть умови капітуляції не принизливими, а почесними [1, с.129 ].

Сучасний керівник має знати, що заохоченням можна досягнути значно більшого, ніж осудом, тому використовувати сулу критики, можна лише тоді, коли не подіяли інші засоби впливу. Вразі необхідності проведення бесіди-критики він повинен пам’ятати, що існують різні форми крити і використовувати їх відповідно до ситуації. Так В.А.Співак виділяє такі форми критики: Підбадьорлива критика: 1. «Нічого, зробите краще, а поки що не вийшло».2. Критика - докір: «Ну що ж Ви! Я так на вас розраховував!». 3. Критика - надія: «Сподіваюся, наступного разу Ви зробите це краще!». 4.  Критика - аналогія: «Коли я був молодим фахівцем, за подібну помилку.. ». 5. Критика-похвала: «Робота зроблена добре, але не для цього випадку». 6. Безособова критика: «У нашому колективі є працівники, які не справляють­ся зі своїми обов'язками». 7. Критика-подив: «Як?! Невже Ви ще не зробили цю роботу?». 8. Критика - іронія: «Робили, робили і... зробили. Як тепер в очі начальству дивитися будемо?». 9. Критика-попередження: «Якщо ви ще раз допустите подібне, нарікайте на себе!». 10. Конструктивна критика: «Робота виконана невірно. Що конкретно збирає­теся зробити?» та  інші форми[4, с. 30].

Для ефективності проведення даної бесіди ми виділити основні умови застосування критики:

якщо підлеглий поважає керівника, він стерпить критику, а своє невдоволення  менеджер зорієнтує на вчинок;

керівник повинен враховувати індивідуальні особливості підлеглого;

• якщо підлеглий ставиться до керівника недоброзичливо, потрібно поєднати критику з позитивною оцінкою певних рис підлеглого ( ініціатив­ності і т. п.,  можна використати прийом «Бутерброда»);

• форми критики колег і тим більше начальства потрібно ретельно відбирати.

Проте сьогодні в управлінській комунікації менеджери навчальних закладів все частіше схильні критикувати роботу своїх підлеглих і у присутності колег. Нерідко на педагогічних нарадах під вістрям критики опиняється ледь не половина складу вчителів – навіть ті, хто вперше  у чомусь помилився [2, с. 71]. Тому ми вважали за необхідне виділити особливі вимоги до публічної критики:

• вона повинна бути принциповою, заснованою на переконаності у правоті, висо­коморальній позиції, орієнтованою на поліпшення справ, а не на особистість;

• бути аргументованою, заснованою на фактах, прикладах, розрахунках;

• бути доброзичливою, такою, що щадить, щоб вона не вбивала людину, а спону­кала до виправлення недоліків;

• бути конструктивною, тобто завершуватися пропозиціями щодо усунення недоліків.

Дотримуючись цих умов керівник освітнього закладу не поставить коллектив в опозицію до себе, не спричинить небажанні соціально-психологічні ускладнення (пасивніть, негативнее ставлення до зауважень адміністрації, невдоволеність роботою, невпевненість і занепокоєння тощо).

Отже, сучасні та майбутні менеджери освіти повинні уміти ефективно використовувати елементи критики в управлінській діяльності та в спілкуванні з педколективом приділяти більше уваги методам оптимістичного оцінювання особистості й резульнатів її роботи, що спиятиме зміцненню їх авторитету в школі.

Література:

1.     Губенко Л.Г., Нємцов В.Д. Культура ділового спілкування. - К,: «Екс Об», 2002. - 200 с.

2.     Карнегі Д.

3.     Професійно-педагогічна комунікація: Навч. посіб.– К.: ВЦ «Академія», 2006. – 256 с.

4.     Сорока Г.І. Сучасні виховні системи та технології: Навч.- метод. посібник. – Харків: Ранок, 2002. –  128 с.

Категория: Мои статьи | Добавил: zag-pedagogika (10.11.2009)
Просмотров: 2371 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 4.8/5 |
Всего комментариев: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:

Copyright MyCorp © 2016